НАДАННЯ ПЕРШОЇ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ

ЩО ТАКЕ ПЕРША ПСИХОЛОГІЧНА ДОПОМОГА

Надзвичайні ситуації є частиною нашого повсякденного життя. У світі відбуваються різні трагічні події: війни, стихійні лиха, аварії, пожежі й міжособистісне насильство. Нещодавно всі ми були свідками подій в м.Калинівці, на складах боєприпасів. Для груп першого курсу- флористів та фотографів, відбулось практичне заняття вчителя предмету «Захист Вітчизни» Моісєєвої О.М., практичного психолога закладу Петрової Л.О. та кризового психолога Скосогоренко Володимира по наданню першої допомоги. Дітям важливо більше знати про психологічну травму, посттравматичний синдром і шляхи надання першої допомоги, бо, на жаль, травма є частиною життя. Сумні події нашого життя також пробуджують найкращі людські ресурси, зокрема ресурси співчуття, підтримки, взаємодопомоги. Посилення громадського, волонтерського руху є тому підтвердженням.

На те, як реагує людина, впливає безліч факторів, у тому числі характер і тяжкість пережитої події; перенесені травмуючі події в минулому; наявність сторонньої підтримки в житті; фізичне здоров’я; наявність у людини або в її родині розладів психічного здоров’я (у тому числі в минулому); культурні корені і традиції; вік. У кожного є свої сили і можливості, які допомагають впоратися з життєвими проблемами. Разом з цим, як показує досвід, люди, які вважають, що їм надали хорошу соціальну підтримку, після кризи краще справляються з труднощами, ніж ті, хто вважає, що їм допомогли недостатньо. Тому таким важливим є надання коректної першої допомоги у надзвичайних ситуаціях.

Перша психологічна допомога (ППД) – це сукупність заходів загальнолюдської підтримки та практичної допомоги ближнім, які відчувають страждання і потребу. ППД призначена для людей, які знаходяться в стані дистресу в результаті щойно пережитої або поточної важкої кризової події. Таку допомогу надають як дорослим, так і дітям. Однак не кожна людина, яка пережила кризову подію, потребує ППД або прагне її отримати.

Незалежно від кризової ситуації, переміщені особи часто потребують такого: • задоволення нагальних потреб, таких як житло, їжа, вода та санітарні зручності; • медична допомога при травмах або хронічних захворюваннях; • ясна і достовірна інформація про подію, про близьких людей і про доступні служби допомоги; • спілкування з близькими, з друзями та отримання соціальної підтримки; • спеціальна підтримка, пов’язана з культурою та релігією; • можливість висловлювати свою думку і брати участь у прийнятті важливих рішень.

Кризові події руйнують звичний світ дітей та підлітків, який складається зі знайомих та близьких людей, звичного середовища перебування і життєвого устрою, що давали їм відчуття власної безпеки. Діти, постраждалі від кризи, схильні до ризику сексуального насильства, жорстокого поводження та експлуатації, що частіше зустрічаються в хаотичній обстановці при великомасштабних кризових ситуаціях. У дітей і підлітків виявляються такі ж реакції дистресу, що й у дорослих. Але у них також можуть виникати деякі з таких специфічних реакцій: підлітки можуть «нічого не відчувати», вважати, що вони відрізняються від своїх ровесників або ізольовані від них, здійснювати ризиковані вчинки або проявляти негативізм. Члени сім’ї, батьки й опікуни – важливе джерело захисту та емоційної підтримки для дітей.

Люди по‑різному реагують на кризові події. Нижче наведено деякі приклади реакцій на стресові ситуації. Реакції на стресові ситуації: • фізичні симптоми (наприклад, тремтіння, головний біль, різка слабкість, втрата апетиту, різноманітні больові відчуття); • плач, печаль, пригнічений настрій, скорбота; • тривога, страх; • напруга і знервованість; • неспокійні думки про те, що трапиться щось погане; • безсоння, нічні кошмари; • дратівливість, злість; • почуття провини, сором (наприклад, за те, що вижив або що не в змозі допомагати або рятувати інших); • втрата орієнтування в ситуації, емоційне заціпеніння, відчуття нереальності того, що відбувається або перебування «в тумані»; • замкнутість чи нерухомість; • відсутність реакції на інших людей, відмова розмовляти; • дезорієнтація (наприклад, людина не може сказати, хто вона, звідки, або що сталося); • нездатність подбати про себе і про власних дітей (наприклад, відмова від їжі і пиття, нездатність приймати прості рішення). Деякі люди відчувають лише легкий дистрес або взагалі не демонструють негативних психічних реакцій. Більшість людей з часом успішно відновлюються, особливо якщо зможуть задовольнити свої нагальні потреби і отримають підтримку, наприклад, допомогу оточуючих, першу психологічну допомогу. У кожної людини є природні ресурси долати труднощі. Необхідно порадити людям використовувати позитивні стратегії подолання і уникати негативних. Це допоможе їм відчути себе сильнішими і повернути почуття контролю над ситуацією.

Діти старшого віку і підлітки часто здатні надати допомогу в кризовій ситуації, це допоможе їм більшою мірою відчути контроль над ситуацією.  Цієї допомоги потребують люди з порушеннями здоров’я або з функціональними (фізичними чи психічними) обмеженнями – особи похилого віку, вагітні жінки, люди з важкими розумовими розладами, з порушеннями зору і слуху, які не здатні пересуватися самостійно. Такі люди не завжди здатні самі подбати про себе, тому можуть потребувати особливої допомоги, щоб дістатися до безпечного місця, в медичній допомозі та інших послугах, від насильства. Переживання, пов’язані з кризовою подією, часто погіршують стан здоров’я людей, які страждають на артеріальну гіпертонію, хворобу серця, астму, тривожний синдром та інші захворювання чи психічні розлади.

Використання позитивних способів подолання стресового стану: • відпочивати в достатній мірі; • по можливості регулярно їсти і пити; • спілкуватися і проводити час із сім’єю та друзями; • обговорювати проблеми з тими, кому довіряєте; • займатися тим, що допомагає розслабитися (гуляти, співати, молитися, грати з дітьми); • займатися посильною фізичною активністю; • знайти безпечні способи допомогти іншим в умовах кризи і взяти участь у колективній діяльності. Уникання негативних способів подолання стресового стану: • не вживати алкоголь та інші психоактивні речовини, не палити; • не спати цілими днями; • не працювати весь час без відпочинку і релаксації; • не відокремлюватися від друзів і близьких; • не нехтувати правилами особистої гігієни; • не впадати в гнів і не вчиняти насильства; • проте людям з важким або тривалим дистрессом може знадобитися більш серйозна підтримка, ніж ППД, особливо якщо вони не можуть справлятися з повсякденними побутовими обов’язками або становлять небезпеку для себе або оточуючих.

На практичному занятті учні вчилися як самим справлятись зі стресом, як саме  діяти при екстремальних ситуаціях та чим  вони можуть допомогти своїм рідним та близьким.

Написати коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *